Моя творчість - моє життя.
вівторок, 19 травня 2015 р.
Костел св. Станіслава
Монастирський комплекс св. Бернардина тепер приймає в своїх
приміщеннях митців музи Евтерпи. Якось незвично бачити біля вівтарю рояль...
Орган знаходиться там де і має бути в храмі. Замість ікон та скульптур на
релегійну тематику - бюсти композиторів. Костел тепер органний зал, концерти що
суботи об 11. Мені треба було чекати ой як довго, тому просто попросила мене
провести і сфотографувати це для вас.
Церква Різдва
На Різдво закоханим треба їхати саме в Самбір, бо там зберігаються
мощі святого, що допомогає двом сердечкам битися разом та в унісон. Особисто на
Різдво в мене не вийшло і приїхала я сама. Раку з мощами знайти легко ,
праворуч від вівтаря, біля неї багато жінок різного віку.
Історія міста Самбора
Історія
міста сягає в далеке минуле. Археологічні дослідження свідчать, що поселення у
цій місцевості існували ще в доісторичні часи. При розкопках на території міста
знайшли римські монети IV ст., бронзові сокири, серп, браслети,
виготовлені приблизно в IX–VIII ст. до н. е.
Самбір
виник на місці давньоруського поселення Погонич, яке, як гадають, займало
територію вздовж сучасної вулиці Т. Шевченка (колишня В. Терешкової, раніше
Перемишльська) і північного берега річки Млинівки. Припускають, що неподалік
від цього селища, на пагорбі, де тепер стоїть церква Різдва Богородиці і
колишній костел бернардинів, було давньоруське укріплене городище, одне з
багатьох на Прикарпатті. Невідомо, коли виник Погонич. У 1929 році на території
цегельні по вулиці Перемишльській були знайдені бронзові предмети (сокири,
серп, браслет та ін.), які походили з ІХ—VIII століття до нашої ери. На
відстані 18 км на південний захід від Погонича було давнє княже місто
Самбір (сучасний Старий Самбір) —
адміністративний центр Самбірської волості, яке в 1241 році знищили
татаро-монголи. Уцілілі жителі цього міста переселилися в Погонич, який з часом
розрісся, і його назвали «Новим Самбором», а знищене татаро-монголами місто
стало «Старим Самбором». З 1390 року за давнім Погоничем утвердилася назва
«Самбір». Але в документах до 1450 року місто іменується і Самбором, і Новим
Самбором, і — по старому Погоничем. Обидва міста мали ще одну назву: Старе
Місто і Нове Місто.
Самбір
лежав на перехресті важливих торгових шляхів, які вели на схід і захід, до
Львова, Дрогобича, Перемишля, в Угорщину і Польщу, що значною мірою зумовило
економічну активність і матеріальний добробут міста в епоху середньовіччя.
1241 — перша
літописна згадка про місто. Того року ординці сплюндрували тодішнє місто Самбір
(теперішній Старий Самбір), а уцілілі мешканці знайшли
притулок у добре укріпленому посаді Погонич, який ховався у лісових хащах на
березі Дністра. З 1390 р.
Погонич став Новим Самбором, а колишній Самбір — Старим Самбором (або Старим Містом).
Згодом Новий Самбір став просто Самбором.
У
1340 році Самбір, як і всю Галичину, завоювали польські феодали на чолі з
королем Казимиром ІІІ. Остаточно ці давньоруські землі відійшли до
Польщі лише у 1387 році після короткочасного перебування у складі Угорського
королівства. В складі польської держави колишня Самбірська волость, яка була
княжою власністю, стала одним з чотирьох повітів Перемишльської землі Руського
воєводства і приватною власністю польських королів та магнатів.
До 1349 р. поселення
було у складі Галицько-Волинської держави.
Підписатися на:
Дописи (Atom)